Незалежны Рэспубліканскі Саюз МоладзіАртыкулы › N.R.M. Дом культуры

N.R.M. Дом культуры

Альбом Дом Культуры. Апошні агляд ад experty.by.

Чакаем на вашыя каментары і не забывайце, што ў пачатку верасьня будуць падведзеныя вынікі, надрукаваныя водгукі ўдзельнікаў гурта, а таксама вызначаны пераможца сярод чытачоў сайта experty.by.

Пятый студийный альбом "N.R.M." вновь записан с Геннадием Сыроквашем. Именно отсюда "Лёгкія-лёгкія", "Хавайся ў бульбу" и "Маё пакаленьне".

1. Беларускiя дарогi
2. О-о, гэта ўсё
3. Вайна
4. Сакрэт сусьветнага сьвятла
5. Прастора
6. Лёгкiя-лёгкiя 7. Хавайся ў бульбу
8. Юра, ёлкi-палкi, Коля
9. FM
10. Тры чарапахi 2
11. Маё пакаленьне
12. Фабрыка

мнения экспертов

Дмитрий Подберезский

оценка: 9,00

Думаю, гэта лепшая з усіх праграм, калі-небудзь выдадзеных "N.R.M.". Так, канцэптуальнасьць пабудовы сюжэту, што была заяўлена ў "Трох чарапахах", набыла тут лягічнасьць і асэнсаванасьць, прадуманасьць узяла гару над у нечым зразумелым жаданьнем выказацца разьняволена і так, як проста хочацца. Праўда, жаданьне слухаць усё ж музыку, а не дыялёгі паміж песьнямі ў гэтым альбоме застаецца куды большым. Можа таму альбом і быў выдадзены ў двух варыянтах — з "байкамі" і бязь іх?

З музычнага боку альбом разнастайны, у ім практычна няма ніводнай песьні, якую б можна было аднесьці да ліку неабавязковых, прахадных. "Беларускія дарогі", выкананыя ў добрай старой хард-рокавай традыцыі, "Вайна" з павевамі хард-энд-хэві, выразныя, запамінальныя "Хавайся ў бульбу", "Фабрыка". Такіх хітовых нумароў хапіла б з галавой для якога іншага альбому. А яшчэ ж маюцца пранізьліва-кранальная "Лёгкія-лёгкія" ды нешта накшталт споведзі "Маё пакаленьне". Адзінай песьняй, якая выпадае з агульнай атмасфэры альбому, падалася мне прыпеўка пра Юру і Колю: гэта ўсё ж бліжэй да эстэтыкі "Крамбамбулі".

Склалася такое ўражаньне, што падчас падрыхтоўкі ды запісу альбому музыкі мелі час на тое, каб як сьлед, не сьпяшаючыся, прадумаць агульную фабулу і кожны эпізод цэлага. Група гучыць зладжана, маецца ансамбаль ня толькі выканальніцкі, але й ідэйны. Надзвычай сьпелая, немітусьлівая работа. І цалкам невыпадкова, што для трыб’юту "N.R.M." менавіта з гэтага альбому было зроблена найбольш кавэраў. І калі зьвярнуць увагу на тое, што практычна ніхто з тых, хто рыхтаваў тыя кавэры, ня здолеў надаць ім своеасаблівасьці прачытаньня, можна сьцьвярджаць: выкладзены ў альбоме музычны матар’ял такога ўзроўню і мастацкага патэнцыялу, што падуладны далейшаму ўдасканаленьню ці няхай сабе проста ня менш вартаснаму пераасэнсаваньню толькі насамрэч таленавітым інтэпрэтатарам.

Зрабіць з добрага дрэннае лёгка. Напоўніць арыгінал новымі ідэямі і тым самым перанесьці яго на новы ўзровень якасьці можна толькі тады, калі сам арыгінал годны ўвагі. "Дом культуры" дае для гэтага шмат падстаў: добрая палова песень зь яго, упэўнены, будзе мець працяглае жыцьцё.

"Experty.by"

Дмитрий Безкоровайный

оценка: 8,00

В сравнении с предыдущими дисками "N.R.M." альбом "Тры чарапахі" (несмотря на предельно ироничную заглавную композицию) был серьезным и сосредоточенным на каких-то глобальных темах белорусского общества и человека в нем. При этом диск был не только мощным, но и предельно эмоциональным, а в ряде моментов еще и очень непосредственным.

В этом смысле "Дом культуры" стал шагом назад или, перефразируя, шагом к корням группы. Он действительно имеет больше общего именно с тремя первыми, "предчерепаховыми", альбомами – в его песнях много неприкрытой иронии и даже юмора. В ином контексте лишь философски-грустная середина и откровенно депрессивная концовка.

Вместе с тем, за исключением той самой середины ("Сакрэт сусветнага святла", "Лёгкія-лёгкія") и той самой концовки ("Маё пакаленне", "Фабрыка") этот диск звучит гораздо более отстраненно. Будто это не песни о Беларуси, а комические зарисовки о далеком и почти воображаемом африканском Свазиленде. То ли ирония из оружия борьбы превратилась в защитный барьер от реальности, то ли настолько погружаться в реальность расхотелось, то ли эмоциональное истощение и внешнее давление сказались.

Смог ли "Дом культуры" соответствовать ожиданиям? И да, и нет. В целом он подтвердил планку, взятую группой, но разница между ним и "Тры чарапахі" очень заметна. Взять хотя бы то, что действительно сильных и самоценных Песен (а не ироничных постмодернистских частностей) здесь, в отличие от напичканного ими предыдущего альбома, было всего две-три (среди них безусловно "Лёгкія-лёгкія" і "Маё пакаленне").

Остается лишь отметить, что, помимо "основной" версии (ее можно купить и сейчас, свою оценку я ставлю именно ей) была еще "дорогая", которая продавалась буквально пару месяцев. Она помимо песен содержала аудиопьесу "Дом культуры" – этакую радиопостановку с единым сценарием, которая выполняла ту же "межпесенную" роль, что и "зарисовки" на "Трех черепахах". Только на этот раз получился скорее бонус для мегафанатов, чем что-то интересное – все звучит настолько затянуто и нудно, что даже один раз прослушать альбом полностью, без проматывания этих диалогов, очень сложно.

"Experty.by"

Сергей Будкин

оценка: 8,00

Зьявіўся гэты, самы-самы апошні альбом 2002 г. неяк нечакана і ціха. Тым прыемней было ўстаўляць яго ў прайгравальнік. Тым больш што на дыску поўна сюрпрызаў. Самы першы (для тых, хто слухае плыткі з дапамогай кампутара) — кіно ад "NRM", зь якога мы дазнаемся, якая ўлюбёная газэта "энэрэмшчыкаў"; што трэба рабіць, каб лепей сьпявалася; у каго ў Рэчыцы найлепшы бюст і г.д. Другі сюрпрыз — на вокладцы: купон са зьніжкамі на прадукцыю "БМА". Самы ж прыемны сюрпрыз ад "NRM" — непасрэдна зьмест альбома. Вольскі і К° працягваюць сьцёб з постсавецкага мысьленьня, які разьвіўся ў цэлую п’есу-гумарэску пра спасьціжэньне сутнасьці Незалежнай Рэспублікі Мроя дырэктаркай Ёцавіцкага дому культуры. А між актамі п’есы можна паслухаць песьні, ці наадварот — як каму падабаецца...

Пасьля першых твораў падаецца, што альбом выйшаў шэранькі. Але потым усё становіцца зразумелым — проста ён разьбіты на тры канцэптуальныя цэнтры, якія і засяроджваюць увагу слухача на асноўных момантах п’есы і галоўных гітах. Першы цэнтар — уводзіны "Да нас едзе "NRM" і, адпаведна, вядомая, пацяганая па канцэртах песьня "Беларускія дарогі". Другі — само "мерапрыяціе" — канцэрт "NRM" у мітычных Ёцавічах, які праводзіць дырэктарка мясцовага ДК, агучаная Ганнай Вольскай, жонкай Лявона. Далей ідуць дзьве шыкоўныя кампазыцыі — "Прастора" і "Лёгкія-лёгкія". Нарэшце, канцоўка. Эмоцыі спадаюць: у музыкаў спустошанасьць пасьля канцэрту, а адміністрацыя ДК нават шкадуе, што мерапрыемства скончылася. Завяршаюць альбом "Маё пакаленьне" (бадай, самая філязофская песьня "NRM" — "Мроі" з часоў "Краіны крывавых дажджоў") і "Фабрыка".

У "ДК" побач зь фірмовым "энэрэмаўскім" сьцёбам акрэсьліваецца і пэўная "энэрэмаўская" філязофія, у ранейшых альбомах не настолькі заўважная. Тут сутыкаецца спрадвечнае ("Якія краявіды, якая прыгажосьць!") і сучаснае ("Ёсьць радыенукліды, усё, што трэба, ёсьць..."), абвастраюцца паўсядзённыя праблемы ("Маё пакаленьне гуляе і п’е..."). Пры гэтым "NRM" ня здраджвае свайму фірмоваму гуку, сьведчыць, што стыль, абраны яшчэ ў1995 г., ня зжыў сябе.

Тры гіты: "Беларускія дарогі", "Лёгкія-лёгкія", "Маё пакаленьне".

"Experty.by"

Олег Климов

оценка: 7,00

За что еще люблю "N.R.M.": который год струячат себе на альбомах и концертах "Nirvana" (явно и не очень), и хоть бы хны — курят они, видимо, вместе на одной лестничной клетке с духом Кобэйна…

Альбом хорош, красавец! По текстам, наверное, самый глубокий из всего наследия "министров": сорокалетние мужички наконец-таки повзрослели, и одного прямолинейного вброса в слушателя повторяющихся, крылатых фраз на нем не так много. И просто хитов, тоже бесхитростных, ну жутко западающих на слух, — по пальцам счесть. Все укрупнено, сцементировано единым посылом.

Что на диске: музыкально-драматургическое шоу о концерте группы в ДК выдуманного городка, имеющее под собой реальную основу (см. мультимедиа). Между песнями — забавные диалоги о белорусской культурной действительности. По музыке — привычный тяжелый поп-рок со всеми обязательными для "N.R.M." "прогулками" по гранджу, софт- и ню металу, рэп/хардкору, фолку плюс стибренные чужие гармонии и мелодии целиком.

Шлягеры: "Bielaruskiya Darohi", "Lohkija-Lohkija", "Majo Pakalennie" (доросли до песни с обязательным названием и содержанием для любого уважающего себя рокера. По законам жанра, кому-нибудь из музыкантов коллектива надо теперь пирамидону какого обожраться до глюков или гитарной струной шею повязать. Тогда уж дети точно рядом со стеной Цоя воздвигнут бетон "N.R.M." Шучу я, шучу. "Fabryka".

Выводы. Пьесу зря включили, перебор: еще одна демонстрация и так переполнившего страну идиотизма? Лишние 100 грамм в общем стакане ничего не меняют. Второе. Если кто будет говорить, что в Беларуси нет нормальной популярной музыки — отхаркните ему в глаза эти три буквы. Диск года. Другим его названием могло бы быть "Как "N.R.M." сражались с трасянкой".

..."Что ж ты так страну свою не любишь, сынок?" — устало произнес полковник ГБ, стряхивая кровь с закатанных рукавов рубашки…

"Музыкальная газета", январь 2003

Апублікавана 25.08.2008 by  Андрэй.